Суб'єктивна сторона злочину. м'якшує покарання (п.7 ст

Предыдущая35363738394041424344454647484950Следующая

м'якшує покарання (п.7 ст. 66 КК). В окремих випадках, як уже за­значалося, наявність умислу, що виник раптово, визначає утворен­ня складів злочинів з пом'якшуючими обставинами (статті 116 і 123 КК). Проте така оцінка не є наслідком лише раптовості виникнення умислу. Вирішальне значення тут мають протиправні дії або тяжка образа з боку потерпілого, що ініціюють (провокують) умисел і ле­жать в основі його виникнення. Однак оцінка умислу, що виник ра­птово, в усіх випадках як менш небезпечного в порівнянні із зазда­легідь обдуманим була б помилковою. Так, вбивство з хуліганських мотивів навіть при наявності умислу, що виник раптово, обґрунто­вано визнається вбивством при обставинах, що обтяжують покаран­ня (п. 7 ч.2 ст. 115 КК). А вбивство з ревнощів або вбивство із жало­щів до тяжко хворого, що відчуває тяжкі муки, навіть при заздале­гідь обдуманому умислі розглядається як просте умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК). Така оцінка є справедливою. Формування умислу в подібній ситуації поєднане зі складною боротьбою почуттів, важки­ми переживаннями, приниженнями і сумнівами. Тому в кожному конкретному випадку вчинення злочину необхідний всебічний ана­ліз усіх обставин виникнення і формування умислу.

Залежно від спрямованості і ступеня конк­ретизації бажаних наслідків умисел прийнято розмежовувати на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований).

Визначений умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Суб'єкт тут передбачає конкретні наслідки і бажає їх або свідомо допускає. Наприклад, осо­ба бажає викрасти гроші із каси магазину. Тут вона має чітке уявлен­ня про характер наслідків. Водночас конкретизацію наслідків не можна зводити в усіх випадках до чітко формальних параметрів. Діапазон їх відносно широкий. Саме тому визначений умисел в од­них випадках може бути простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, наприклад, смерті потерпілого при пострілі впритул, або альтерна­тивним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо допу­скає настання одного із двох чи більшого числа, але індивідуально визначених наслідків. Так, при заподіянні проникаючого ножового поранення грудної клітини потерпілого винний однаковою мірою передбачає і бажає настання смерті потерпілого або заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження.

Розділ X

Невизначений умиселвідрізняється від альтернативного визна­ченого умислу тим, що при передбаченні можливості настання шкі­дливих наслідків тут відсутня їх індивідуальна визначеність. У особи немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків. Суб'єкт у цьому разі бажає або свідомо допускає настання шкідли­вих наслідків тим чи іншим інтересам, але про те, якою фактично буде ця шкода, не має чіткого уявлення. Так, при нанесенні ударів кулаком винний не передбачає, які саме тілесні ушкодження будуть заподіяні потерпілому: легкі, середньої тяжкості або навіть тяжкі. Але у подібних випадках він передбачає спричинення будь-якого за ступенем тяжкості тілесного ушкодження потерпілому і бажає або свідомо допускає його настання. Злочин у таких випадках кваліфі­кується за фактично заподіяними наслідками.

Розглянуті види умислу впливають або на кваліфікацію злочи­ну, або на ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинні вра­ховуватися при призначенні покарання.


7702194366389281.html
7702233547862972.html
    PR.RU™